Марихуана Ржев mega ССЫЛКА Бошки Шишки марихуана

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Эх, братишки и сестрички, сегодня я поведаю вам историю, которая вскружила мне голову и отправила в пурпурный туман. Так вот, сидим мы с друзьями, обдолбыши полные. Куда деваться, так это только в нашу любимую тему - закладки.

Один наш знакомый, назовем его Жужа, недавно загорелся идеей найти что-то новенькое. Но вот зашквар - деньги нашлись, а дурь все никак не попадалась. Решили мы Жужу поддержать и отправились на поиски. Как говорится, кто ищет, тот всегда найдет.

Получили мы наконец адрес, где можно купить шишки марихуаны. Из-за всех наших предыдущих поисков, наш знакомый Бухарик оказался настоящим экспертом в этом деле. Он находится в теме, как никто другой.

Так вот, мы повстречались с продавцом в заброшенном подвале. Вид у него был стрелка, и я сразу понял, что это реальный чел. Сделали мы обмен - наши деньги на его заправку и стали обладателями шишек. Ощущение было просто бомбическое, словами не передать.

Возвратившись домой, мы решили попробовать новенькое. Разложили все на столе и начали торчать по полной программе. Пурпурный туман начал заполнять комнату, а мы все глубже погружались в наш фантастический мир.

Через какое-то время решили сделать еще одну закладку, чтобы усилить эффект. Жужа достал свою иглу, а его грызло уже стало кровоточить. Да, это был ценой заплатить, но нам было все равно. Мы хотели больше.

Затем, вдохнув большую дозу, мы решили, что пора веселиться. Мы вышли на улицу и начали марафонить по району. Словно безумные, мы бежали, смеялись и творили глупости. Люди нас смотрели, словно мы с другой планеты.

Так продолжалось несколько часов, пока, наконец, эффект не начал спадать. Мы вернулись домой, полностью измученные и счастливые. Этот опыт был незабываемым, но мы обещали себе больше так не делать. Жизнь наркомана полна опасностей и незабываемых приключений. Будьте разумными и держитесь подальше от этой черной дыры.